Sarmatian Race у Славсько. 2й у Hard 35.
Нарешті на тумбочці SarmatianRace. З третьої-четвертої спроби)
У моєму розкладі Славсько — центровий івент літа.
Та й всього сезону. Бо розкатка тут, це, за сумісництвом, розвідка.
І мої тренування заточені більше під довгі гірські апхіли.
Провал і вафлі на Мультиках дали привід задуматись над тим, як тренуюсь. Та глянути по новому на моє використання поверметра. Зняв рожеві окуляри і трохи “осознал” у яких режимах можу вкручувати. Свої сильні і слабкі сторони.
Слабкі — вище СР швидко розряджається батарейка і мене вимикає.
Сільні — на СР можу досить довго.
Тому на тренуваннях хотів максимально підняти СР, щоб на тарчі повзти не залазячи у анаєроб. І трішки качнути анаеробну витривалість, щоб якщо вже заліз у анаероб — не закінчуватись відразу.
Пролог.
Колись на пролозі вдалось заїхати третім у категорії.
Хочу повторити.
Тому трішки читерю — ставлю лайтові покришки Hutchinson Kraken + Skeleton. Версія без захисту. Це дає гарний шанс не доїхати, або бути трішки швидшим.
На додачу знімаю все зайве з байка — другий підфляжник, насос, мультитул, ремкомплект. Якщо щось піде не так — це злив.
Щоб мені було веселіше — напередодні вальнула злива. Що для мене значить — мінімум держака на спуску.
Пролог можна проїхати спокійно і зберегти сили на основний заїзд.
Або вальнути на все бабло — мій варіант.
Заодно і тест потужності “нашару”)))
Хоча не зовсім на все бабло — прикинув на яких рівнях мені треба їхати щоб попердолило не на середині апа, а десь ближче до верхівки.
Жарко. Вдягаю рукава-кулери. І обливаюсь перед стартом.
Стартую за Андрієм Шапошніковим.
Рівняк їду спокійно. Андрія видно близько.
На перших крутяках можна трохи додати.
На рівнячках трохи скинути.
Вгорі видно Андрія, я на тому місці буду за хвилину.
У фінішну частину вже важкувато, але тримаю свої +/- 400вт.
Спуск аккуратно.
На трейлах слизьковато. Тільки по контрам.
В результаті — 24:47.
Другий у Хард 35+.
За мною Васильченко і Кожадей — основні суперники на завтра. Розен не в моїй лізі.
Навіз собі торішньому трохи менше 2 хвилин.
Забавно що спуск (за Стравою) проїхав за 2:49. Четвертий результат Пролога. Швидше тільки Пустовіт (2:39), Зуб і Зачепа.
Гармін вітає з фтп у 379вт. Голденчіта пророкує СР 380w (збс) і W’ 35.9kJ (ніоч).
Що з моєю живою вагою у 95–96кг вже наближає до 4вт/кг.
Всіляке рекавері, потрійні сирники, піцца, квас. А на ендуро можна було спокійно пиво брати, не то шо на кантрє)))
Перекидую резину у сервіс поінті від організаторів.
На основну дистанцію ставлю надійні Хачі — Тайпан + Кракен з захистом.
ХАРД.
Старт всі натовпом — гарно.
Звичайно спішуни починають лізти ззаду наперед займаючи всю дорогу.
Сьогодні ніякої самодіяльності — їду по даним з кварка.
Заїхали на апхіл — відразу всі навалюють як сотони!
Я — кувіть кувіть кувіть, спіню +/- 380вт.
Всі обганяють, навіть дівчатка.
Кувіть кувіть кувіть.
Сергій десь далеко попереду.
Льоху десь не видно, а от і він (їде вперед)
Кувіть кувіть кувіть.
Десь з середини апа вже я почав вибирати (і Кожадея також).
Перший спуск — найнебезпечніший. Швидкість + сипуха.
І гостре каміння. Тут багато хто пошкодить резину. Саме через цей спуск перекачав свої покри.
Держак так собі, зате менші шанси на прокол.
Спуск на виживання. Багато гінців стоять пєчально — намотались або прокололись.
Прам перед мною чувак на мерідії ловить епічний хайсайд. Заднє колесо підкидає вище голови і завалюється на бік.
На Маківку їдем з Кожадеєм.
Назустріч злітають Медіуми, що захотіли доторкнутись до Харда.
Я знову — Кувіть кувіть кувіть.
Далеко попереду видніється Васильченко. Він навалює.
Кувіть кувіть кувіть.
Десь на середині Льоша пропав.
А на спуск я пішов секундах у 20 за Сергієм.
Там і наздогнав.
Обігнав погано і небезпечно. Мало не намотався зачепивши кущ. Сорян.
На асфальті Сергій навлює.
За нами ще присів молдаванин (Турчанинов?)
В мене бажання навалювати нема, планував перепочити до апхіла, але відпускати такий халявний поїзд ніззя.
Починаю придумувати відмазки, щоб не виходити на зміну)) Але Сергій сам дотягує.
На початку апа вони відразу навалюють.
Кувіть кувіть кувіть.
Далеко не втекли, скоро знову я за ними.
На крутяку відриваються. Сергій знову їде в точку.
Кувіть кувіть кувіть.
В голові починає крутитись “Fleur — На мягкіх лапах”
Там тада тадам ууу.
Как хищный зверь,
Ступая на мягких лапах,
Я иду за тобой,
У тебя за спиной.
За тобой по пятам.
Молдаванин не такий рєзвий як Сергій, і під кінець апа я його з’їв.
Кусок між Грабовцем і Тростяном прямо офігенний.
Спуск з мокрою травою — дуже фановий. Аж жаль, що їду його вперше.
Ап на Тростян. Далеко видно Сергія. І Закору.
КП і пітстоп.
Благодарочка Ані за наповнення фляг.
На траверсі Тростяна Сергій ще додає і віддаляється.
Кувіть кувіть кувіть. Там тада тадам ууу.
Добираю Закору і разом весело і задорно летимо у Тернавку.
З оминанням внєзапних валунів і перестрибуванням слизьких скель.
Бодрящє! Такого б побільше)))
На дорозі видно Сергія, що віддаляється. Я не поспішаю.
У на ап заходимо з Закорою, до Сергія метрів 50.
Скидаю темп — все одно наближаюсь, тож краще економити сили.
Кувіть кувіть кувіть.
Там тада тадам ууу. Я іду по твоім слєдам.
На ⅔ проходжу Сергія вже назавжди. Женя залишається з ним.
Кувіть кувіть кувіть.
Торч під Ільзу.
Неаподівано наздогнав Ференца і судоми. Вливаю перший магнез.
За КП (2х Благодарочка Надії за наповнення фляг) знову класнючий спуск по травці.
Далі ніяких подій. Позаду нікого не видно, тож перейшов на економ темп.
А раптом би добрали — в мене є хвилина гадікапу заробленого на Пролозі.
Час від часу нагрібав молодших хардів.
Просто вгору — кувіть кувіть кувіть. Вниз — уіі.
Пердолити почало на пупирчику по камінцям з асфальту за Волосиянкою. Жара.
Десь тут зайшов другий магній.
І обігнав Пустовіт (в нього свої пригоди).
Зрадів броду через річечку.
Став, поплескався-пообливався (у річці), попісяв (на бережку). І потулив до Ільзи.
Скоро відчув дивні відчуття у памперсі. Відчуття посилювались. Треба щось робити)
Дослідження виявили кришечку від магнеза. Вона провалилась з під майки (куди я пхаю обгортки від їжі) у труселя. І нормально там надамажила.
Ненависний ап на Ільзу зайшов легко. Бо хмарки і перші краплі дощику.
Спуск даблтреком у Славське відверто набрид.
Нудний. Підвіска все хаває.
Прибрав пальці з гальм і качусь.
Нудно. Вже і сидів на опущеному сідлі і на трохи піднятому і стояв по всякому.
Ніачьом(
Дощ накрив у Славському.
Ап на хребет сподобався.
Хоч і важкий. Виїхав все просто з цікавості.
На хребті лиє, калюжі, слизько — їду у темпі помиравлика, поглядаючи назад.
Трохи взбодрив наздогнавший Сидоренко Максим.
Підспустив перекачані покришки — стало сильно більше держака.
Так і закатився.
2й у 35+
7й по хардам овералл.
PR на всіх підйомах.
От вона сила від Quarq.
Виглядає як магія — спочатку їду по жопам і внєзапна на тумбі.
І на фініші приємна втома, а не вафлі.
Правильний амбасадор написав би — Merida Ninety-Six катить люто, тільки вона могла мене завезти на подіум))
А от післягоночний самоаналіз показав, що не все так радужно.
У перший ап я добряче просадив буфер — треба було м’якіше, десь 360вт а не 380.
Чи то просто втома і воно так і має бути?
Судоми перед Ільзою (47км) і Турчанкою (58км) — поганий знак.
На Маківку і Грабовець — схоже, що їхав саме так як треба.
Телеметрія.
Пролог:
https://www.strava.com/activities/5640410289
Дистанція Хард:
https://www.strava.com/activities/5647115339
