ХСМ Мультики, упоровся і зійшов
Три години голосухою — це класична класика київських ХСМ.
Хочеться поїхати, тільки знову купа обставин проти. Але хочеться — це гірше ніж болить)))
У 2019 також хотілось, після 4х днів Beskidy MTB Trophy — вже за півкола я зійшов, бо не відновився.
У 2021 знову хочеться, але:
- зламане на ендуро колесо —подяка Євгену Шилову - позичає колесо Roval Control (вілсет продається — можна брати, катить збс, мені сподобалось)
- туфлі стерті в хлам у горах— у пт знаходжу свій розмір і купляю нові Gaernau Baruym
У суботу вирішую поїхати переглянути трасу, бо треба обкатати колеса і нові туфлі, та й у Голосусі я цього року далі Шокована і Американки не заїзжав.
Траса — офігенчик. Купа фанових стежок з флоу, нова секція з містком і траверсом поруч. Перестрибки завалів. Ну і торчі — без них ніяк.
Класнючий куск вздовж Пирогово. Раніше я тут їздив тільки реверсом.
Їду в задоволення.
Тут згадую — десь тут був вертоліт.
А от і він за мить, тільки і встиг, що чуть пригальмувати.
Вжжум! Аж втиснуло. Знав би — їхав би трішки повільніше))
У неділю вранці ноги важкі — трохи перебрав на прикатці)
Стартую дуже вдало — з першого ряду. Відразу їду 10м колесом.
Попереду навалюють — аж гуде і вітер розхитує дерева.
Адреналін мало з вух не тече — давно я не стартував справжне ХСм.
У перший торч (від купелі) заряджаю. Аж занадто)
Тут видав свій історичний (за 2 сезони з ПМ) максимум потужності на 1 хвилину — 724вт.
На торчі “Вітаємо в Китаєві” обираю альтернативну траєкторію (вона крутіша, але мене пре). Відразу пропускаю Льову Біоса вперед.
Так! Щось я занадто заряджаю — починаю дивитись на цифри і їхати повільніше, бо ж попереду ще 2.5 години.
На рівному Сергій Рибаков їде вперед — відпускаю, на спуску знову підбираю.
В тягун біля Пирогово бачу хвіст поїзду лідерів. Норм їдемо)
Все одно стараюсь скинути свій темп — Рибаков і Біос їдуть в точку.
Пропускаю ще хлопця у чорно-червоній кастеллі.
Довго їду за ним — відстаю на торчах, накатую вниз. Розраховую закарати його пізніше)))
На другому колі розумію, що все — я закінчився.
У торчі ледве пихчу, потужності нема, ноги горять.
Пацани на коврі демотивують і заманюють пивом.
Почала нити спина — все ж неправильно виставив посадку (зависоко сідло, нові тапки з нижчим профілем). Треба йти на фіт)
Пропускаю купу гінців. Докатую друге коло. І сходжу — далі катати нема сенсу.
Хоч і зійшов, але гонка була класна.
Давно не катав подібне і відвик) Отримав купу інформації для аналізу.
Strava — https://www.strava.com/activities/5574330930
Розбір помилок:
1) Підготовка.
У підготовці щось треба змінювати, тільки що?
Після корони старався не залазити у анаероб, а прокачував в основному аеробні можливості. Пару тижнів у горах так само — просто катав вгору по 0.5–3 години.
Ригательних інтервалів на 1–2–3 хвилини не робив майже зовсім.
А у голосусі всі підйоми — це саме коротке заряджання на все бабло.
По графікам видно, що фактично для мене гонка закінчилась на апі біля Пирожково — W` розрядився нижче нуля. А таке можна робити тільки на фініші, бо це вафлі.
2) Посадка.
Тут все просто — або на фіт, або обкатувати нові туфлі хоч би парою важких тренувань.
3) Прикатка.
Упоротись на прикатці — збс, якщо є час на відновлення.
Зате покатав по трасі не один день а два.
4) Не хом’ячити на квадратному оці зі старту.
Тут все просто.
Хоча ні!
Ніфіга не просто — на адреналіні хочеться валити)))
ps На трасі до мене кілька разів звертались за … прізвищем!
Фото — Давид Непаридзе
