СТ Трахтемирів з Скіманом. Треті.
Забавно, як так сталося, що ми у топ3 на СТ.
У середу опівдні я нікуди не збирався. Бо після повернення з Славсько на байк не сідав і навіть на роботу їздив у метро.
А на тих хто їздить прикатувати Спортивний Туризм дивився у стилі — пфф, прикатувати туризм — це позбавити себе нових вражень. Ви б ще подорож на Еверест прикатали.
Аж раптом — Артем Стрижак:
12:27
Хай! Ти трахтимирів їдеш?
12:29
Привіт. 99% що ні
12:58
Ех, жаль
12:58
А шо?
С какой целью интересуешься?)
12:59
Хочу їхати, не маю пари
13:00
Вероятность изменилась до 50%))
Підбірка конкурентів така, що ми розраховували максимум на топ5.
Зачепа і Ванжули напевно зникнуть ще зі старту. Зуб-Пажанець також. Шилов-Панченко і Льова-Сергій за ними.
Ну і ми могли когось з останніх відкусити.
Артем — підходить мені за стилем їзди. Він не анаєробний монстр, карає аеробно. І вниз валить як сотона.
Завдяки Мультикам я осознал свої слабкі сторони, а завдяки Славсько — сильні.
Переставляю покришки на Hutchinson Kraken+Skeleton.
Реквізирую запаси торча High5.
Для розкатки їду б2в і ввечері на треку поінтервалив 4х3' щоб підвестись.
Гармін видає — у вас Пік)
Він завжди таке видає, якщо поупарбватись пару тижнів, потім відпочити кілька днів, а після відпочинку вальнути анаеробні інтервали.
План на гонку — не упоротись сходу і їхати своїм темпом.
Сиджу курю трек і розписую потужність на підйоми.
Бррум всі погнали у перший ап.
Дивлюсь на цифри і стараюсь не пережарити. (майже виходить)
Звичайно провалюсь у пелетон. Тут головне просто вірити, що це не надовго, а не панікувати і ввалювати.
Сьогодні я збираю всю діч на трассі. Гілляки, трава і все що обабіч і над трассою намагається потрапити у голову, або схопити за руку чи за вісімсоте коромисло.
Непомітно наздоганяю Горіана, (він ніби ж ще на апі поїхав у точку)
Він чіпляє акацію головою, гілка з розмаху лупить мене по шолому, ламається і летить у касету. Де намотується.
Стою 35+ секунд виколупую біомасу.
Попереду хтось не відпустив ручник. Гальма волають на апхілі.
Якісь проблеми у Зуба і Паженця.
Артем чіпляє гілку. Вона, вже звично, прилітає мені у табло.
Комахи з гілки висипаються мені під окуляри. Повзають там. Дамажать очі.
Потім ще листок зловив під окуляри. Листок закрив праву половину світла.
Скоро знову бачимо попереду чергову групку. І це Льова і Шилов з напарниками.
Можна трішки додати і легко до них приєднатись, але тримаємо свій темп і повільно накатуємо.
Артем — ідеальний напарник, сидіти за ним дуже зручно. Всі ямки покаже, напрямки об’їзду калюж скаже.
Біля чергової калюжі видно, що там нещодавно робили запливи)))
Асфальтовий торч — наші цілі поруч. Ввалюють вгору. Ми стабільно дивимося на вати і не поспішаємо.
На новій петлі внизу наздоганяємо Горіана, він брудний. Трохи згодом Женю. Він також брудний.
А попереду Льова з Сергієм. Наближаємся.
На спуску добираємо і в тягун “Луковиця СТ” їдемо за ними.
Тримаємо свій темп і не намагаємось триматись за суперниками.
Вони валять вперед.
Пролітаємо спуск і у Григоровці на асфальтовому тягуні наближаємося. Приїздимо за ними на КП.
І тут виявляється, що вони їдуть Лайт.
Ми їх тут хочемо закарати, а вони злякались до старту і злились у Лайт.
Фу такими бути.
Обломали весь кайф від перегонів)))
Далі була кайфова традиційна петля лісом (тепер Харда).
Люблю цей ліс, це найкраща частина траси.
Повороти серед величних грабів.
А далі вже нічого цікавого. Хіба що нас обох час від часу пердолили судоми. Заливали магнез і перли далі.
Про трасу.
Нова петля — класнюча, тільки захаращена дуже.
Немає ненависного прогону асфальтом, а є приємний набор у тіньку.
Навіщо Лайт — я так і не зрозумів. Дистанція майже та сама, тільки їм відсікається проїзд класним лісом.
Хіба, що щоб заманити учасників. Які не знають, що на будь якій дистанції переможуть або ті хто тренується, або медалхантери.
Дружина казала — бери їжу на обід. Я відмовився — все одно на галявині є. А треба було слухати дружину))
Дякую Марині Шаповаловій за привід катнути красивими місцями.
І Мар’яну Панько за фото.
І дані телеметрії)
Страва — https://www.strava.com/activities/5680002798
