Офігенні Броварські Дюни

Я вже казав що Дюни офігенні?
Так?
Повторюсь — Броварські Дюни івент №1 у моєму особистому рейтингу.
І для мене тут найфановіша траса.
(На другому місці — Карпова Долина)

Enduro Ukraine Series Stage 3 — сорян, хоча ваша нічна СД дуже спокушала.
71 км сінглтреку — це вам не жартики.
Ввечері і вночі ще були вертольоти, з відчуттям перекладання у поворотах. А коли вкладав малого і заснув — у повороті зустрів дерево — прокинуло миттю)).

На тижні катнули з Амерсом і Чайкою прикати коло.
Коло прикатано.
Пеньок приприганий. На гонці пеньок не стрибав тільки на першому колі — довелось вигальмовуватись, бо мої габарити + вісімсотий рулій, вписуються ніоч і стрибати просто веселіше)

Напередодні Дюн захворів молодший.
І вранці він сказав — “татку, хочу, щоб ти виграв”.
Все тут більше варіантів не було.

Покришки — ідеальна кантрійна пара Хачів — Кракен 2.3 + Скелетон 2.15. Для київських умов прямо те що треба. З прикрістю згадую, як на попередні Дюни поставив пару Хач Кобр 2.1, і то було таке страждання, що я зійшов.

З основних суперників — Щербацький (вміє у техніку і у марафони), Пумба (проїхав купу кемпів у Лопушанці), Панченко (вміє у техніку і вибухові прискорення). І звичайно темні конячки.

М’яко стартую. Прямі їду десь третім колесом.
Перед сінглом Андрій Щербацький їде вперед. Явно хоче використати свої скіли.
Я трохи туплю у пелотоні, тож при першій нагоді перекладаюсь за Андрієм.

На технічних секціях за нами з’являється явний просвіт. Його вибирають. Поки що.

На початку другого кола на рівному паравожу. Насправді матрашу на 300вт. Нема сенсу натягувати (зараз).
Перед сінглом мене прошивають Андрій і тіп у формі БайкЛАБ (Поліщук, заїхав дугим).
Він трохи відстає від Андрія.
І я також.
Це вже небезпечно. А раптом там хитрий командний план по блокуванню мене.
Тому скоро перекладаюсь до Андрія.
І так ми в трачаємо хвіст.

Запані фляги поклав у стартововму коридорі. Бачу, хтось з клубу ESCAPE подає воду своїм, зовсім поруч — прошу подати і мені на наступному колі (а раптом?!).
І він подає флягу на наступному, і на настутних колах.
Дуже вдячний за допомогу!

Початок третього кола знову веду. На сінглах темп задає Андрій.
Темп комфортний.
І це приємно — ще пару років назад я зливав Дюни через техніку.
Розраховую, що на останніх колах буде намагатись мене скинути.

Скоро несподівано починаю втикатись у Андрія. Особливо на кікері (кінська голова) — доводилось стрибати трішки в бік щоб не врізатись.
Обходжу, і відразу він пропадає — схоже Андрій сьогодні не у формі.
Штош, порубимось у наступний раз.

Далі просто їхав і насолоджувався трасою. І судячи з логів 3.5–4–5.5 кола я матрасив. В кінці вже здавалось, що чую тріск втулок суперників і трохи додав.

Прикра історія вийшла з Оленою Опанасенко. На пампі у дубках якось швидко накатив і на виїзді вклинився праворуч від неї. На сипучій канаві вона лягла на бік.
Дуже вибачаюсь — повністю моя провина за поганий обгон.

Страва — https://www.strava.com/activities/6053082119
Моя Normalized Power — 300вт (середня 280вт).
Що десь 2.9вт/кг.
А у Пустовіта було — 3.9вт/кг.

Ще з логів роблю висновок, що Дюни — це гонка для тіпів, яким добре заходять короткі прискорення у анаеробі, і яких ці прискорення не ушатують.
Мене ушатують і скочуюсь до рівня СР.

У новій редакції подобається, що додалось кілька рівняків, і тепер є де попити і поїсти.
Імхо стартову можна перенести на початок біголижних трас. І там буде гарна фінішна пряма для розборок, а не фініш з сінглу. А замість традиційної стартової накрутити ще петель.

Фото — Кирилл Емцов, Ростислав Майгур